День захисника

Сценарій до дня Захисника

Ведучий 1:

Розселив Господь людей по всьому світу і кожному народові дав землю. Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист — це найперший обов’язок народів.

 

Ведучий 2:

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків. Шануймо героїчну історію нашого великого народу.

 

Ведучий 3:

14 жовтня кожного року увесь християнський світ з глибокою любов’ю, вдячністю і надією славить Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя світу Ісуса Христа. Шість разів у році наша церква урочисто відзначає свята на честь Діви Марії:

8 січня — Собор Пресвятої Богородиці;

7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці;

28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці;

21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці;

14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці;

4 грудня — Введення в Храм Пресвятої Богородиці.

 

Ведучий 1:

Наша нинішня зустріч приурочена святу Покрови Пресвятої Богородиці. Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу.

Ведучий. Культ Божої Матері як покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів до наших днів.

Ведучий. Головний мотив, який спричинився до встановлення цього свята, це видіння святого Андрія

Свято Покрови було введено у християнство в 10 столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві.

Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородица в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників.

Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників.

Ведучий 2:

Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю закупницею і покровителькою. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.

 

Ведучий 3:

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву — Козацька Покрова.

За честь і гідність України,

За волю, правду і добро

Вони боролись щохвилини,

Їх кров лилася як вино!

 

Всіх ворогів вони долали,

Всі землі наші зберегли,

Завжди від лиха захищали

І гордо прапор наш несли!

 

Сини Твоєї Батьківщини,

В них сила духу непоборна!

Козацтво – слава України,

Це гордість наша всенародна!

 

Ведучий. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг.

Ведучий. У найтрагічніші часи своєї історії, коли землі України були пошматовані ворогуючими державами, український народ, щоб забезпечити своє існування у світі і свій розвиток за таких важких історичних умов, з великим напруженням усіх сил шукав способів захисту, виробляв форми самооборони, винаходив методи активної військової протидії. Не маючи своєї держави, український народ створив потужні збройні сили, що є однією з найважливіших ознак держави. Виконання їхніх функцій покладалося на ту частину українського населення, яка мала напівгосподарський, напіввійськовий характер і в середовищі якої склалися військові традиції, тобто на козацтво. Центром формування збройних сил України була Запорізька Січ. Щоб протистояти могутнім збройним силам тодішньої великої держави – султанської Туреччини, з її як тоді вважали непереможною армією, а також військам Речі Посполитої, склалося Запорізьке Військо. Це була струнка, своєрідна й досить досконала військова організація з раціонально продуманими, оформленими структурами, з самобутньою системою управління, командування і забезпечення. Козацьке військо мало свій флот, артилерію, піхоту, кінноту.

1 учень. Ми – юне покоління – горді з того, що створивши збройні сили для самоврятування нації, український народ, який за всю свою історію ніколи не прагнув загарбати чужу землю, використовував свою військову міць лише для захисту України, для визволення української землі від чужоземного панування. Козацтво виконало покладену на нього історичну місію і врятувало український народ від загибелі, що має і всесвітнє значення.

2 учень. Історія народу. як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскільки в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то ці сторінки найбільше хвилюють і викликають почуття національної гордості та гідності. В історичному минулому українського народу було таке неповторне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь у творі "Тарас Бульба" писав: "Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідти вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!" Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня... Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості...

Ведучий. Славна добрими і героїчними традиціями Українська земля. Її сини – запорізькі козаки навіки ввійшли до скарбниці пам’яті українського народу. Ми. Їх нащадки, маємо свято шанувати і примножувати тую славу.

Ведучий

Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила.

Із сивої пам’яті сміливо ідуть козаки,

А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила.

Закличний марш: агов, козацтво, в путь!

І, як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії вони ідуть, ідуть.

“Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть”.

Шановні поети, мої земляки,

                      Я вами пишаюсь, бо ви козаки.

                      Козацького ж роду нема переводу,

                      Боролися сміло за честь і свободу.

                      Поселення наші, коли виникали,

                      Козацької слави тоді скуштували.

                      Окроплена кров'ю вся наша земля,

                      Козацьким запалом помітна була.           

                      Безмежні степи і поля, і балки,-

                      Проходили тут і козацькі полки.

                      Сполученням наші тоді слугували,

                      В боях перемоги й вони здобували.

                      Від списів і стріл захищались дозорці,

                      Відважні в боях, як усі запорожці.

                      Сигнальні пости і козацькі сторожі,

                      Бої на Інгулі були переможні...

                      У пам'яті нашій - живі запорожці,

                      І слава козацька, й відвага дозорців-

                      Донині живуть в усіх наших ділах,

                      Завжди були й будуть у наших серцях.

                      Козацька відвага донині жива,

                      На Сході, де йде ця кривава війна,..

                      Відстоюють мир і свободу для всіх,

                      Праправнуки славних в боях козаків...

                      Скажу вам відверто, зізнаюся я,-

                      Козацькі у мене - і серце, й душа,

                      Від  Долинського поетичного коша-

                      Здоров'я вам, миру, тепла і добра!..

 

 

Ведучий. Життя козаків було нелегким. Фізично слабка людина витримати, вижити в тих умовах не могла. Можливо тому всі козаки були фізично сильними, дужими.

Вчитель. Тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця у суспільстві.

Ведучий. Вперше слов’янські козаки з’явилися у 1480-х роках, але тільки з поширенням у середині XVI століття їх кількість значно зросла.

Вчитель. Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі. Були серед них також міщани, позбавлені сану, священики, збідніла знать. Спочатку козаки ставили собі за мету відвести напади татар, сприяючи у такий спосіб освоєнню окраїн. Але, в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію, здобуваючи кожен раз переконливі перемоги над татарами, українське суспільство стало дивитися на козаків не лише як на борців проти мусульманської загрози, а й як на оборонців від національно-релігійного та суспільно-економічного гноблення польської шляхти.

Ведучий. Поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козаки стали брати дедалі активнішу участь у розв’язанні ключових питань українського життя. Рятуючись від репресій польського уряду та феодального гніту, чимало українських козаків, які не попали до реєстру, та біглих селян рушали у пониззя Дніпра, створюючи укріплення. Вони називалися засіки. А сукупність цих засік дістала назву “Січ”. Першими магнатами, що організовували козаків, були православні українці. До найславетніших з них належав Дмитро Вишневецький (Байда). Канівський староста Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги і збудував на віддаленому, стратегічно-розташованому за дніпровськими порогами острові Мала Хортиця форт, що мав стати заслоном від татар. Так Дмитро Вишневецький заснував Запорізьку Січ, яка вважається колискою українського козацтва.

 Ведучий саме слово “Січ” означало столицю всього запорозького козацтва, центр діяльності і управління всіма військовими справами. Поряд з цим терміном вживалося й слово “Кіш”, під яким розуміли центральний орган управління, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі Коша стояв кошовий отаман, який обирався козацькою радою на 1 рік. В XVI-XVII столітті кошовий отаман називався гетьманом. Під час походів він мав необмежену владу. Коли військо виступало у похід суходолом, то воно поділялося на полки, а кожен з них складався з трьох-чотирьох куренів. Курінь - це постійна казарма, де жили козаки і адміністративна одиниця у самій Січі.

Ведучий. Козаки були вправними воїнами, і ніякі перешкоди не могли їм завадити досягнути своєї мети.

Вчитель. Козаки поділялися на 3 роди військ: піхоту, кінноту і артилерію. Піхота виконувала три функції: частина складала гарнізон; частина займала пости; частина або вела війни в воєнний час, або займалася рибальством та звіроловством в мирний час. Жоден кінний загін не виступав у похід без артилерії. Для рукопашного бою також використовували списи. Козаки володіли своєю зброєю з неабияким мистецтвом.

Ведучий. Як відомо, козаки були неперевершеними воїнами. На ворогів козаки кидалися відразу. В бою були дуже рухливі і завжди обходили ворожий табір з боків. Вони билися завзято, забуваючи про своє життя. В полон вони не здавалися. Це пояснювалося тим, що для більшості козаків не було для кого берегти себе.

Вчитель. У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.

Ведучий. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Особливо на січі цінилася освіта. В школі навчалося біля 80-ти школярів, серед яких були дорослі і діти. Вони вчилися читанню, співів і письма; мали особливий, але схожий на все військо громадський устрій; обирали двох отаманів - одного для дорослих, другого для дітей. Головним вчителем був  наставник, який крім прямих обов’язків дбав про здоров’я хлопчиків, сповідав і причащав хворих. Начальними предметами були грамота, молитви, закон Божий і письмо.

Надзвичайно цікавим було щоденне козацьке життя.

Учитель. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі, і більшою частю на насмішку похожі", оповідав столітній запорожець Микола Корж. І наводив чудні козацькі "вимисли".

1.Запорожці брили цілу голову й залишали тільки одну чуприну над лобом, оселедець; як ця чуприна виростала велика й довга, що аж заслонювала очі, то козак закладав її за вухо. Бороди не брили, а вусів не підстригали, але намазували чим-небудь і закручували вгору до очей; а як у котрого виросли дуже довгі вуса, то закручував їх і закладав аж за вуха — "це ставили собі за особливу козацьку славу і честь".

2. Здоровилися запорожці також на свій спосіб. Виберуться, бувало, в гості до чийого куреня або зимовика, то ще сидячи на конях, гукають: "Пугу, пугу, пугу!" — тричі, раз за разом. Господар загляне через віконце і відповість двічі: "Пугу, пугу!" Тоді гість відзивається: "Козак з лугу!", а господар через віконце: "Повішайте там, де й наші" — тобто вяжіть коні до ясел і просимо до хати; тоді вибігають господарські хлопці і ведуть коней до стайні. Гості входять до хати, хрестяться до ікон і говорять господареві: "0таман, товариство, ваші голови!", і кланяються. Господар відклонюється і відповідає: "Ваші голови, ваші голови! Прошу пани-молодці сідати". І тоді вже гостяться. Коли ж уже полагодили своє і від’їжджають, то прощаються: "Спасибі, батьку, за хліб і за сіль, пора уже по куріням розїзжаться до домівки; просимо, батьку і до нас, коли ласка, і оставайтесь здорові і "Господар відповідає: "Прощайте і вибачайте, пани-молодці, чим богаті, тим і раді, просимо не погніватися".

3. Козаки славилися веселістю й охотою до шуток і насмішок. Особливо ж любили вигадувати прізвища товаришам; такого,що спалив з необережности курінь, називають Палієм, того, що розкладав вогонь над водою, звали Паливодою, такому, що' проти звичаю варив кашу, давали імення Кашки або Кошовара і так само пішли призвища Горбач, Малюта, Склизький, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

4. Козаки вміли оцінити й чужий дотеп. Приходить козак до чужого куріня і бачить, що козаки вечеряють, тоді говорить їм: "Хліб та сіль, пани-молодці!" А вони йому: "їмо, та свій, а ти у порога постій". Але він не погоджується: "Ні, братці, давайте і мені місце", і витягає зараз свою ложку і ложечника і сідає разом з ним. Тоді господарі похвалять: "0т, козак догадливий! Вечеряй, братчику, вечеряй!"

Учень. За сучасних умов, вкрай необхідно звертатися до славної історії козацтва, привертаючи особливу увагу до його найкращих традицій в історії становлення України, як козацької держави.

Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. А чи задумувались ми над тим, звідки воно взялося?

Учитель. Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння - це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця. Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі. Де появлялось безліч втікачів з усієї України. В ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоб втікачів не могли розшукати їх.

Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з її іконою. Під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки і ревно співали “Під Твою милість прибігаємо”. Повернувшись щасливо з походу, спішили до Неї зі щирою подякою.

Через кілька століть багато козацьких традицій перейняли вояки Української повстанської армії. Тому напевно не випадково УПА обрала днем свого створення 14 жовтня 1942 року для боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу.

Благословенна та держава, що має відданих синів!

Заради щастя і свободи,

Заради гідності народу,

Заради честі України -

Вшануємо синів країни,

Тих, що в нерівному бою

Свою Вітчизну захищали

І кров за неї проливали!

 

Згуртована патріотизмом,

Від комунізму і фашизму

УПА загонами міцними

На захист встала України!

 

Бо патріот – це та людина,

Що кров, без жалю, до краплини

Віддасть за долю Батьківщини,

За свій народ, за незалежність,

За неба і ланів безмежність,

За Прапор наш жовто-блакитний!

УПА – стояла непохитно!

 

Героям України – слава!

Благословенна та держава,

Що має відданих синів!

Ведучий 4:

Українська Повстанська Армія, яка постала в час II світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

 

Ведучий 5:

Українська Повстанська Армія героїчно і жертовно боролася за Самостійну і Соборну Державу. Найкращі сини й доньки української нації встали до лав борців проти чужоземного поневолення. УПА воювала проти польських шовіністів Армії Крайової, проти гітлерівської Німеччини і комуно-большевицького Совєтського Союзу. Війна з московськими окупантами велась українськими повстанцями майже 10 років після завершення II світової війни.

 

Ведучий  14 жовтня 2014 р встановлено День захисника України указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.. А  5 березня 2015 р. Верховна Рада України ухвалила за основу та в цілому президентський законопроект, яким пропонується зробити вихідним днем День захисника України 14 жовтня. Таким чином, з 2015 року цей день є неробочим,вихідним

Отже як бачимо золотою ниткою зв язується історія нашого народу навколо цього свята Свята Покрови.Аще варто сьогодні згадати Софіївський собор у нашій столиці  та мозаїку 11 століття «Богоматір Оранту».Вона є також історичною заступницею нашої держави – України.

 Ведучий 6:

Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем. Я хочу, щоб кожен з нас поставив себе на місце тих хоробрих наших людей, які ціною свого життя захистили сьогодні нашу Батьківщину, і щоб кожен з нас дав собі відповідь на питання: чи зміг би я?

 

Ведучий 4:

День сьогоднішній нерозривно пов’язаний з учорашнім. І кожен слід на землі… І нинішня радість, і небо безхмарне, і наш достаток, і щасливе вільне життя — то ваш слід на землі, переможці визвольних змагань. Спасибі ж вам за збережене життя, наші славні вояки.

Ведучий 4:

Вони у битві чесно полягли,

А іншого ні вибору, ні змоги,

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для перемоги.

 

Ведучий 5:

Живу їх пам’ять вік шануєм ми,

вічнивши, як обеліск безсмертя.

Та кулями пробитими грудьми

Не зупинити ворогів упертих.

 

Прошу всіх  стати.

Хвилина мовчання

 

Ведучий 4:

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, —

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою —

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні —

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

Пісня «Свіча»

 

Серед тих, хто йшов дорогами війни, були наші односельчани. Вони Дякувати  Богу повернулися до рідних домівок.

Ми бажаємо їм міцного здоровя і Божого Благословення.

 

Хай ці квіти осінні чудові

Подарують вам подих краси,

Щоб жилося у щасті й любові,

Благ усіх вам з роси і води!

Всю доброту, яка існує в світі,

Всю радість, що живе серед людей,

Найкращі всі, що до вподоби, квіти

Даруєм вам у цей святковий день.

 

Ведучий.З давніх-давен усьому людству відоме зображення "дерева життя" – гілочки, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього, що наводить на думку, про те, що все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що народжується зараз, народжується майбутнє. Тож давайте разом Будувати сильну ,могутню  державу Україну.

 

                                          Пісня про Україну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Сценарій до дня Захисника

Ведучий 1:

Розселив Господь людей по всьому світу і кожному народові дав землю. Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист — це найперший обов’язок народів.

 

Ведучий 2: 

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків. Шануймо героїчну історію нашого великого народу.

 

Ведучий 3: 

14 жовтня кожного року увесь християнський світ з глибокою любов’ю, вдячністю і надією славить Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя світу Ісуса Христа. Шість разів у році наша церква урочисто відзначає свята на честь Діви Марії:

8 січня — Собор Пресвятої Богородиці;

7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці;

28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці;

21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці;

14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці;

4 грудня — Введення в Храм Пресвятої Богородиці.

 

Ведучий 1: 

Наша нинішня зустріч приурочена святу Покрови Пресвятої Богородиці. Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв’язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу.

Ведучий. Культ Божої Матері як покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів до наших днів.

Ведучий. Головний мотив, який спричинився до встановлення цього свята, це видіння святого Андрія 

Свято Покрови було введено у християнство в 10 столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві. 

Це побачив святий Андрій: пiд церковним склепiнням з’явилася Пресвята Богородица в оточеннi ангелiв, пророкiв i апостолiв і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників. 

Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників. 

Ведучий 2: 

Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю закупницею і покровителькою. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.

 

Ведучий 3: 

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву — Козацька Покрова. 

За честь і гідність України,

За волю, правду і добро

Вони боролись щохвилини,

Їх кров лилася як вино!

 

Всіх ворогів вони долали,

Всі землі наші зберегли,

Завжди від лиха захищали

І гордо прапор наш несли!

 

Сини Твоєї Батьківщини,

В них сила духу непоборна!

Козацтво – слава України,

Це гордість наша всенародна!

 

Ведучий. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг.

Ведучий. У найтрагічніші часи своєї історії, коли землі України були пошматовані ворогуючими державами, український народ, щоб забезпечити своє існування у світі і свій розвиток за таких важких історичних умов, з великим напруженням усіх сил шукав способів захисту, виробляв форми самооборони, винаходив методи активної військової протидії. Не маючи своєї держави, український народ створив потужні збройні сили, що є однією з найважливіших ознак держави. Виконання їхніх функцій покладалося на ту частину українського населення, яка мала напівгосподарський, напіввійськовий характер і в середовищі якої склалися військові традиції, тобто на козацтво. Центром формування збройних сил України була Запорізька Січ. Щоб протистояти могутнім збройним силам тодішньої великої держави – султанської Туреччини, з її як тоді вважали непереможною армією, а також військам Речі Посполитої, склалося Запорізьке Військо. Це була струнка, своєрідна й досить досконала військова організація з раціонально продуманими, оформленими структурами, з самобутньою системою управління, командування і забезпечення. Козацьке військо мало свій флот, артилерію, піхоту, кінноту.

1 учень. Ми – юне покоління – горді з того, що створивши збройні сили для самоврятування нації, український народ, який за всю свою історію ніколи не прагнув загарбати чужу землю, використовував свою військову міць лише для захисту України, для визволення української землі від чужоземного панування. Козацтво виконало покладену на нього історичну місію і врятувало український народ від загибелі, що має і всесвітнє значення.

2 учень. Історія народу. як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскільки в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то ці сторінки найбільше хвилюють і викликають почуття національної гордості та гідності. В історичному минулому українського народу було таке неповторне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь у творі "Тарас Бульба" писав: "Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідти вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!" Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня... Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості...

Ведучий. Славна добрими і героїчними традиціями Українська земля. Її сини – запорізькі козаки навіки ввійшли до скарбниці пам’яті українського народу. Ми. Їх нащадки, маємо свято шанувати і примножувати тую славу.

Ведучий 

Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки, 

Година негоди, що люд український гнітила. 

Із сивої пам’яті сміливо ідуть козаки, 

А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила. 

Закличний марш: агов, козацтво, в путь! 

І, як струна, душа правдива кожна, 

З глибин історії вони ідуть, ідуть. 

“Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть”.

Шановні поети, мої земляки,

                      Я вами пишаюсь, бо ви козаки.

                      Козацького ж роду нема переводу,

                      Боролися сміло за честь і свободу.

                      Поселення наші, коли виникали,

                      Козацької слави тоді скуштували.

                      Окроплена кров'ю вся наша земля,

                      Козацьким запалом помітна була.            

                      Безмежні степи і поля, і балки,-

                      Проходили тут і козацькі полки.

                      Сполученням наші тоді слугували,

                      В боях перемоги й вони здобували.

                      Від списів і стріл захищались дозорці,

                      Відважні в боях, як усі запорожці.

                      Сигнальні пости і козацькі сторожі,

                      Бої на Інгулі були переможні...

                      У пам'яті нашій - живі запорожці,

                      І слава козацька, й відвага дозорців-

                      Донині живуть в усіх наших ділах,

                      Завжди були й будуть у наших серцях.

                      Козацька відвага донині жива,

                      На Сході, де йде ця кривава війна,..

                      Відстоюють мир і свободу для всіх,

                      Праправнуки славних в боях козаків...

                      Скажу вам відверто, зізнаюся я,-

                      Козацькі у мене - і серце, й душа,

                      Від  Долинського поетичного коша-

                      Здоров'я вам, миру, тепла і добра!..

 

 

Ведучий. Життя козаків було нелегким. Фізично слабка людина витримати, вижити в тих умовах не могла. Можливо тому всі козаки були фізично сильними, дужими. 

Вчитель. Тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця у суспільстві.

Ведучий. Вперше слов’янські козаки з’явилися у 1480-х роках, але тільки з поширенням у середині XVI століття їх кількість значно зросла.

Вчитель. Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі. Були серед них також міщани, позбавлені сану, священики, збідніла знать. Спочатку козаки ставили собі за мету відвести напади татар, сприяючи у такий спосіб освоєнню окраїн. Але, в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію, здобуваючи кожен раз переконливі перемоги над татарами, українське суспільство стало дивитися на козаків не лише як на борців проти мусульманської загрози, а й як на оборонців від національно-релігійного та суспільно-економічного гноблення польської шляхти.

Ведучий. Поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козаки стали брати дедалі активнішу участь у розв’язанні ключових питань українського життя. Рятуючись від репресій польського уряду та феодального гніту, чимало українських козаків, які не попали до реєстру, та біглих селян рушали у пониззя Дніпра, створюючи укріплення. Вони називалися засіки. А сукупність цих засік дістала назву “Січ”. Першими магнатами, що організовували козаків, були православні українці. До найславетніших з них належав Дмитро Вишневецький (Байда). Канівський староста Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги і збудував на віддаленому, стратегічно-розташованому за дніпровськими порогами острові Мала Хортиця форт, що мав стати заслоном від татар. Так Дмитро Вишневецький заснував Запорізьку Січ, яка вважається колискою українського козацтва.

 Ведучий саме слово “Січ” означало столицю всього запорозького козацтва, центр діяльності і управління всіма військовими справами. Поряд з цим терміном вживалося й слово “Кіш”, під яким розуміли центральний орган управління, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі Коша стояв кошовий отаман, який обирався козацькою радою на 1 рік. В XVI-XVII столітті кошовий отаман називався гетьманом. Під час походів він мав необмежену владу. Коли військо виступало у похід суходолом, то воно поділялося на полки, а кожен з них складався з трьох-чотирьох куренів. Курінь - це постійна казарма, де жили козаки і адміністративна одиниця у самій Січі.

Ведучий. Козаки були вправними воїнами, і ніякі перешкоди не могли їм завадити досягнути своєї мети.

Вчитель. Козаки поділялися на 3 роди військ: піхоту, кінноту і артилерію. Піхота виконувала три функції: частина складала гарнізон; частина займала пости; частина або вела війни в воєнний час, або займалася рибальством та звіроловством в мирний час. Жоден кінний загін не виступав у похід без артилерії. Для рукопашного бою також використовували списи. Козаки володіли своєю зброєю з неабияким мистецтвом. 

Ведучий. Як відомо, козаки були неперевершеними воїнами. На ворогів козаки кидалися відразу. В бою були дуже рухливі і завжди обходили ворожий табір з боків. Вони билися завзято, забуваючи про своє життя. В полон вони не здавалися. Це пояснювалося тим, що для більшості козаків не було для кого берегти себе.

Вчитель. У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.

Ведучий. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Особливо на січі цінилася освіта. В школі навчалося біля 80-ти школярів, серед яких були дорослі і діти. Вони вчилися читанню, співів і письма; мали особливий, але схожий на все військо громадський устрій; обирали двох отаманів - одного для дорослих, другого для дітей. Головним вчителем був  наставник, який крім прямих обов’язків дбав про здоров’я хлопчиків, сповідав і причащав хворих. Начальними предметами були грамота, молитви, закон Божий і письмо.

Надзвичайно цікавим було щоденне козацьке життя.

Учитель. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі, і більшою частю на насмішку похожі", оповідав столітній запорожець Микола Корж. І наводив чудні козацькі "вимисли".

1.Запорожці брили цілу голову й залишали тільки одну чуприну над лобом, оселедець; як ця чуприна виростала велика й довга, що аж заслонювала очі, то козак закладав її за вухо. Бороди не брили, а вусів не підстригали, але намазували чим-небудь і закручували вгору до очей; а як у котрого виросли дуже довгі вуса, то закручував їх і закладав аж за вуха — "це ставили собі за особливу козацьку славу і честь".

2. Здоровилися запорожці також на свій спосіб. Виберуться, бувало, в гості до чийого куреня або зимовика, то ще сидячи на конях, гукають: "Пугу, пугу, пугу!" — тричі, раз за разом. Господар загляне через віконце і відповість двічі: "Пугу, пугу!" Тоді гість відзивається: "Козак з лугу!", а господар через віконце: "Повішайте там, де й наші" — тобто вяжіть коні до ясел і просимо до хати; тоді вибігають господарські хлопці і ведуть коней до стайні. Гості входять до хати, хрестяться до ікон і говорять господареві: "0таман, товариство, ваші голови!", і кланяються. Господар відклонюється і відповідає: "Ваші голови, ваші голови! Прошу пани-молодці сідати". І тоді вже гостяться. Коли ж уже полагодили своє і від’їжджають, то прощаються: "Спасибі, батьку, за хліб і за сіль, пора уже по куріням розїзжаться до домівки; просимо, батьку і до нас, коли ласка, і оставайтесь здорові і "Господар відповідає: "Прощайте і вибачайте, пани-молодці, чим богаті, тим і раді, просимо не погніватися".

3. Козаки славилися веселістю й охотою до шуток і насмішок. Особливо ж любили вигадувати прізвища товаришам; такого,що спалив з необережности курінь, називають Палієм, того, що розкладав вогонь над водою, звали Паливодою, такому, що' проти звичаю варив кашу, давали імення Кашки або Кошовара і так само пішли призвища Горбач, Малюта, Склизький, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

4. Козаки вміли оцінити й чужий дотеп. Приходить козак до чужого куріня і бачить, що козаки вечеряють, тоді говорить їм: "Хліб та сіль, пани-молодці!" А вони йому: "їмо, та свій, а ти у порога постій". Але він не погоджується: "Ні, братці, давайте і мені місце", і витягає зараз свою ложку і ложечника і сідає разом з ним. Тоді господарі похвалять: "0т, козак догадливий! Вечеряй, братчику, вечеряй!"

Учень. За сучасних умов, вкрай необхідно звертатися до славної історії козацтва, привертаючи особливу увагу до його найкращих традицій в історії становлення України, як козацької держави.

Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. А чи задумувались ми над тим, звідки воно взялося?

Учитель. Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння - це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця. Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі. Де появлялось безліч втікачів з усієї України. В ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоб втікачів не могли розшукати їх.

Наші славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з її іконою. Під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки і ревно співали “Під Твою милість прибігаємо”. Повернувшись щасливо з походу, спішили до Неї зі щирою подякою.

Через кілька століть багато козацьких традицій перейняли вояки Української повстанської армії. Тому напевно не випадково УПА обрала днем свого створення 14 жовтня 1942 року для боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу.

Благословенна та держава, що має відданих синів!

Заради щастя і свободи,

Заради гідності народу,

Заради честі України -

Вшануємо синів країни,

Тих, що в нерівному бою

Свою Вітчизну захищали

І кров за неї проливали!

 

Згуртована патріотизмом,

Від комунізму і фашизму

УПА загонами міцними

На захист встала України!

 

Бо патріот – це та людина,

Що кров, без жалю, до краплини

Віддасть за долю Батьківщини,

За свій народ, за незалежність,

За неба і ланів безмежність,

За Прапор наш жовто-блакитний!

УПА – стояла непохитно!

 

Героям України – слава!

Благословенна та держава,

Що має відданих синів!

Ведучий 4: 

Українська Повстанська Армія, яка постала в час II світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

 

Ведучий 5: 

Українська Повстанська Армія героїчно і жертовно боролася за Самостійну і Соборну Державу. Найкращі сини й доньки української нації встали до лав борців проти чужоземного поневолення. УПА воювала проти польських шовіністів Армії Крайової, проти гітлерівської Німеччини і комуно-большевицького Совєтського Союзу. Війна з московськими окупантами велась українськими повстанцями майже 10 років після завершення II світової війни.

 

Ведучий  14 жовтня 2014 р встановлено День захисника України указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.. А  5 березня 2015 р. Верховна Рада України ухвалила за основу та в цілому президентський законопроект, яким пропонується зробити вихідним днем День захисника України 14 жовтня. Таким чином, з 2015 року цей день є неробочим,вихідним 

Отже як бачимо золотою ниткою зв язується історія нашого народу навколо цього свята Свята Покрови.Аще варто сьогодні згадати Софіївський собор у нашій столиці  та мозаїку 11 століття «Богоматір Оранту».Вона є також історичною заступницею нашої держави – України.

 Ведучий 6: 

Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем. Я хочу, щоб кожен з нас поставив себе на місце тих хоробрих наших людей, які ціною свого життя захистили сьогодні нашу Батьківщину, і щоб кожен з нас дав собі відповідь на питання: чи зміг би я?

 

Ведучий 4: 

День сьогоднішній нерозривно пов’язаний з учорашнім. І кожен слід на землі… І нинішня радість, і небо безхмарне, і наш достаток, і щасливе вільне життя — то ваш слід на землі, переможці визвольних змагань. Спасибі ж вам за збережене життя, наші славні вояки.

Ведучий 4: 

Вони у битві чесно полягли,

А іншого ні вибору, ні змоги,

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для перемоги.

 

Ведучий 5: 

Живу їх пам’ять вік шануєм ми,

вічнивши, як обеліск безсмертя.

Та кулями пробитими грудьми

Не зупинити ворогів упертих.

 

Прошу всіх  стати.

Хвилина мовчання

 

Ведучий 4: 

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, —

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою —

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні —

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

Пісня «Свіча»

 

Серед тих, хто йшов дорогами війни, були наші односельчани. Вони Дякувати  Богу повернулися до рідних домівок.

Ми бажаємо їм міцного здоровя і Божого Благословення.

 

Хай ці квіти осінні чудові

Подарують вам подих краси,

Щоб жилося у щасті й любові,

Благ усіх вам з роси і води!

Всю доброту, яка існує в світі,

Всю радість, що живе серед людей,

Найкращі всі, що до вподоби, квіти

Даруєм вам у цей святковий день.

 

Ведучий.З давніх-давен усьому людству відоме зображення "дерева життя" – гілочки, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього, що наводить на думку, про те, що все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що народжується зараз, народжується майбутнє. Тож давайте разом Будувати сильну ,могутню  державу Україну.

 

                                          Пісня про Україну